Відтак в дні 5. марта 1912. р. зібралась Палата послів у Відні, на весняну сесію великих реформ: державних фінансів, соціяльного обезпечення і військових установ.
Та ми прибули до парляменту з новим гостинцем, бо галицькі староства у веснянім сезоні робітничім розпочали самовільно спинювати зарібкову еміґрацію нашого сільського населення. Президія українського парляментарного Клюбу звернула ся до президента міністрів графа Штірка і до міністра внутрішних справ барона Гайнольда, щоби рознорядили негайне усуненнє тих перепон, як також внесла інтерпеляцію в парляменті з приводу сеї справи. Далі внесли ми в Палаті послів застереженнє проти санкціонування неважних ухвал галицького Сойму та в справі засуду українських студентів.
Зокрема, події з 1. липня 1910. р. і звязаний з ними процес карний проти 101. наших студентів та тяжкий засуд сотки нашої молоді хотіла польська сторона вихіснувати проти нас як акт відплати за нашу обструкцію в галицькім Соймі. Тому підняла наша парляментарна репрезентація у Відні всякі можливі заходи, щоби вирубати нашу сотку студентів від утрати академічного степення. Ситуація була доволі прикра: веди опозицію, ба навіть обструкцію проти правительства, а другими дверми заходи про помилуваннє...
Та остаточно заходам нашим удало ся виєднати даруваннє наслідків кари для всіх засудже-{стр.608}них студентів, а увільненне від відбування кари для всіх з виємом десяти. Ось так,— акт цісарської ласки закінчив події університетські з 1. липня 1910. р. та став рівночасно коректурою галицького су дівництва...