"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

45. Перший проєкт в університетській справі.

Та Народний Комітет, що зійшов ся на засіданнє дня 3. червня 1912. p., візваз українських парляментарних послів, щоби не приймали проєкту відручного цісарського письма, коли би в нім не був Львів виразно означений як осідок українського університету.

В дні 4. червня 1912. р. доручило правительство Колу Польському і Українському Союзови своє предложеннє цісарського письма в університетській справі,— сього змісту:

„На основі рішень з 4. липня 1871, 27. квітня 1877 і 27. марта 1882, є польська мова на університеті у Львові: урядовою і адміністраційною мовою, як також викладовою і іспитовою на світських факультетах і лишить ся на будуче, так як досі, постійно обовязуючою. Окремі постанови відносно уживання української мови в урядуванню і адміністрації сього університету, як також відносно українських викладів і іспитів будуть правосильні аж до часу оснування самостійного університету з українською викладовою мовою.

„Цісар уповажнює міністра до сьої ціли: постепенно і відповідно до придбання кваліфікованих сил поробити заходи в справі іменування доцентів для викладів в українській мові на правничім, і фільозофічнім виділі львівського університету. О скілько будуть стверджені кваліфікації тих сил, цісар уповажнює міністра ставити внески на іменуваннє їх професорами львівського університету. Сі професори будуть приділені до служби на згаданих факультетах аж до зорґанізування самостійної української університетської школи, в сей спосіб, що склад відповідної колеґії не буде в нічім змінений.

„Далі поручає цісар поробити відповідні приготовлення, щоби — з застереженнєм будучих законодатних кроків — до 1921/22. року вилу-

617

чити зі звязи львівського університету катедри і наукові інститути з українською викладовою мовою і зорґанізувати їх, беручи в основу українську мову як викладову і адміністраційну в злуці з науковими інститутами і факультетом теольоґічним в самостійну висшу школу в місцевости королівства Галичини і Володимири, яку означить ся опісля законним шляхом. „Приготовлення має ся робити в сей спосіб, щоби не пересуджувати ніяким способом застереженого законови рішення в справі вибору місця. В хвилі зорґанізування самостійної висілої школи української тратять силу всі постанови в справі уживання української мови, які обовязують на львівськім університеті. „Належить поробити заходи у відповіднім часі, щоби від згаданої хвилі устійнити виключно обовязуючу правосильність польської мови як викладової і адміністраційної на сім університеті. „Всі наукові інститути, заведення і збірки, фондації і всі инші якогонебудь роду маєткові права, які не є призначені виразно для студій в українській мові, лишають ся при львівськім університеті, якого вплив на управу університетської бібліотеки лишить ся в необмеженій правосильности“. В додатку до сього проєкту цісарського письма застерегло іще правительство, що цісарське письмо буде оголошене аж після запоруки українських послів, що вони не будуть вести обструкції в галицькім соймі... Зараз по дорученню нам сього проєкту запросив мене президент міністрів граф Штірк, не зважаючи на свою очну недугу, до себе і відбув зі мною конференцію в своїй темній комнаті. Він представляв мені, що сей проєкт є для нас корисний, бо дає нам монументальний добуток — український університет, а дрібні стилістичні хиби мож усунути. Тому просив мене, щоби наш Союз докладно розважив сю справу...

618

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

---

Украинские Страницы, http://www.ukrstor.com/ История национального движения Украины 1800-1920ые годы.