У віденських політичних кругах, в парляменті і поза парляментом, викликала відомість про сей акт цісаря Франц Йосифа супроти українського народу — велике вражіннє. Заговорено голосно про зворот в політиці Австрії супроти нашого народу. Словінський посол о. Корошец сказав у своїй промові в парляменті, що в Австрії є два „veta“: німецьке і польське, але те останнє зломили Українці, та полудневі Славяне ґратулюють сього Українцям...
Поляки були тим актом цісаря сконстерновані. Міністер для Галичини подав ся був до димісії, але цісар не приймив сеї димісії. Тоді Коло Польське зажадало голови міністра Гайнольда. На успокоєннє Поляків приймив цісар презеса Кола Польського д-ра Лєа, та сказав йому, що національно-політичні квестії в Галичині можуть бути полагоджувані тільки шляхом порозуміння між Поляками і Українцями. Замість голови міністра Гайнольда договорили ся Поляки до сього, що право національного „veta“ не може бути одностороннє{В російській Думі голосувало тоді Коло Польське за надзвичайними кредитами для скріплення оружної сили російської імперії.}.
Відзив цісаря до українських послів і українського народу зробив в анґлійськім політичнім світі сензацію. ,.Times“ пояснювала сю подію відношеннєм Австрії в європейській політиці, та з трі-{стр.622}вогою констатувала, що Україна досі мало знана — грозить стати актуального справою...