"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

69. Розвязаннє Сойму галицького, 1913. р.

Тоді граф Штірк представив цісареви стан справи, та цісар дав свою згоду на те, щоби галицький Сойм розвязати, але зажадав, щоби д-р Бобжиньскі таки лишив ся далі намісником і в новім Соймі перепровадив виборчу реформу. Та д-р Бобжиньскі відповів президентови міністрів, що не виїде з Відня, доки цісар не прийме його димісії. Д-ру Бобжиньскому було вже за богато тих інтриґ в польськім таборі, а найбільше його зразило те, що консерватисти, з котрих він вийшов, допустили ся віроломства. Цісар давав йому в руки меч, щоб він їх покарав,— але він подякував, пускаючи східно-галицьку шляхту на инші руки...

Тим часом східно-галицька шляхта не здавала собі справи з сього, що дієсь. Вона не вірила, щоби цісар міг розвязати галицький Сойм, а її лідер д-р Лев Пініньскі мріяв про те, що Сойм іще ухвалить буджетову провізорію тай знова відрочить ся. Тому він скликував з дня на день засідання буджетової комісії,— але більшість вже не приходила на ті засідання і вони не могли відбутись. Були перли тай ся стерли!...

Друга ґрупа польських послів: демократи і людовці, як Лео, Ґерман, Длугош і Стапіньскі — радили про особу будучого намісника та хотіли на Колі Польськім або й поза Колом перефорсувати поміркованого демократа п. Ґерман а на галицького намісника. Вони звертали ся й до нас о поміч в сій справі та п. Ґерман прирікав мені, що як стане намісником, то піде нам на руку і не допустить до надужить супроти українського народу...

Трета ґрупа польських послів: національні демократи (Всеполяки) — доказували всякі аґітаційні подвиги проти виборчої реформи та переводили мілітаризацію польської суспільности. Польські Соколи, Бартошові дружини і стрілецькі формації з одного боку,— та Komitet obywatelski, Komisya tymczasowa і експозитури „Ради Народової“

650

в європейських столицях,— з другого боку робили своє діло...{Посол В. Сінгалевич підніс був в Палаті послів, що польські військові орґанізації, яких цілею в воскресити польське королівство, зглядно републику разом з українською територією,— мають поперттє від державних властей, а українські стремління до оснування стрілецьких товариств стрічають небувалі перепони...} Тай з нашого боку піднимають ся заходи, щоб поєднати обі орґанізації: українських „Соколів“ і „Січей“, та в тій ціли засновує ся „Український стрілецький союз“, але міністерство внутрішних справ не приймає до відома відносного статуту, бо добачує в нім протизаконні постанови... Кабінет графа Штірка найшов ся був в чималім клопоті. Було пляновано, що до весни буде залагоджена галицька виборча реформа і вона уможливить відбуттє весняної сесії Парляменту,— а тим часом справа польсько-українська і справа німецько-чеська не дійшли до пожаданого вирішення і звідсі вийшов хаос в парляментарних відносинах... Галицький Сойм став до праці неспосібний і тому з Відня вийшов в дні 3. мая 1913. р. розпорядок, що галицький Сойм є замкнений. А що далі? Тут працювали дві супротивні сили. Один напрям був в руках міністра скарбу Залєского, котрий виступав як муж довіря графа Штірка, а в дійсности був посередником східно-галицької шляхти і обстоював, щоби Сойму не розвязувати, а другий в руках намісника Бобжиньского, котрий предкладав, щоби Сойм розвязати і провізоричну управу краю віддати в руки віцепрезидента д-ра Ст. Устіяновського...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"