70. Д-р Витовд Коритовскі намісником Галичини, 1913. р.

Президент міністрів граф Штірк представив в дні 12. мая 1913. р. такий звіт цісареви для інформації, але цісар сього звіту не приймив до відома, а зараз сам вирішив справу. На провізорно в львів-

ськім намісництві — не згодив ся, бо се край великий і обставини небезпечні,— а Сойм розвязав, бо компроміс між обома народами в Галичині є потрібний для держави, та нового намісника негайно заіменував. Колиж граф Штірк сказав цісареви, що іще не має предложення відносно особи нового намісника Галичини,— то цісар йому відповів: „Я маю прецінь тут Коритовского; він не має ніякого уряду і буде добрим моїм намісником!...“

В дні 13. мая 1913. р. подав мені президент міністрів до відома, що цісар не згодив ся на провізорію у львівськім намісництві і заіменував д-ра Витовд а Коритовского намісником Галичини — без запитування Кола Польського...

Наступаючого дня, 14. мая 1913. p., принесли депеші: сензаційні вісти про розвязаннє галицького Сойму, несподіване іменуваннє намісника і димісію міністра для Галичини п. Длуґоша... Цісар увільнив д-ра Бобжиньского, на його просьбу, з уряду намісника Галичини, та у вдячнім признанню його визначних услуг — надав йому велику ленту ордеру Лєопольда... А новий намісник Галичини Коритовскі зобовязав ся перевести виборчу реформу до галицького Сойму на основі компромісу ...

Намісник Коритовскі мав далі провадити політику Бобжиньского,— значить перевести соймову виборчу реформу і замиреннє обох народів в Галичині,— бо така була інтенція цісаря...

Наш Український Клюб парляментарний заняв супроти намісника Коритовского — становище „холодно вижидаюче“,— бо головним питаннєм для нас було: як новий намісник переведе соймові вибори. Тай граф Казимир Бадені, і граф Пініньскі і граф Потоцкі присягали, що в Галичині безправств не буде і вибори будуть легальні,— а опісля яке вийшло?.

Тому зараз по іменуванню д-ра Витовда Коритовского відбув я з ним конференцію і поставив до нього отверте жаданнє: справедливої адміністрації і леґальности при виборах! Намісник Коритовскі відповів

мені, що таке зобовязанне приймив супроти цісаря і се повторити може перед нами, а нас просить тільки о те, щоб ми його наперед не осуджували, бо він має як найліпші наміри...

В прикрім положенню опинило ся тоді Коло Польське через те, що цісар самочинно заіменував галицького намісника — не питаючись Поляків про їх бажаннє. Міністер Длуґош вніс був своюїдимісію з тої причини, але опісля дав спокій, бо Roma locuta — causa finita...

Першим урядовим актом нового намісника було виданнє обіжника до всіх галицьких старостів з зазивом до обовязку: повної лєґальности.