"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

80. Осінна сесія парляменту, 1913. р.

Перед отвореннєм осінної сесії парляменту зібрав ся наш Український Парляментарний Клюб у Відні, в дні 20. жовтня 1913. р. і сконстатував, що правительство наших домагань не полагоджує та супроти сього рішив поборювати всіми способами полагодженнє фінансових предложень...

Наше становище у відношенню до центрального правительства і парляменту заострилось. В дні 21. жовтня 1913. р. поставив я в Палаті послів внесеннє, щоби усунути спеціяльну дискусію над фінансовими предложеннями, бо правительство не подбало про виконаннє своїх приречень, зокрема відносно соймової реформи виборчої. За сим внесеннєм голосували з нами словінські посли, чеські радикали і польські людовці, та воно перепало і зачалась наша обструкція.

Посол о. Фолис прийшов до слова і промовляв до кінця засідання на тему: Проч з польським пануваннєм на українській землі! Другого дня прийшли наші фактичні спростування, третого дня промова п. Сінгалевича про причини нашої обструкції і мій запит з приводу сього, що правительство поза нашими плечима хоче отворити гірничу акаде-

666

мію в Кракові, та четвертого дня обструкційна промова п. Старуха і інтерпеляція п. Окуневського про необхідність заступлення краєвої автономії — автономією націй,— і так проминув цілий тиждень на обструкції нашій, а партії більшости не знали, що мають з нами робити: чи ждати, чи ломати нашу обструкцію... Президент міністрів граф Штірк заявив нам, що намісник Коритовскі негайно привезе свій проєкт соймової виборчої реформи та правительство переробить сей проєкт і узгляднить наші домагання... В тім поважнім моменті скликав я всіх українських послів соймових до Львова на нараду, о. Йосиф Фолис о. Стефан Онишкевич на 25. жовтня 1913. р. Нові соймові посли постановили вийти з вижидаючого становища, та ствердивши, що компроміс, заключений в справі соймової виборчої реформи в попереднім соймі — розбила польська сторона, заявили ся, що куріяльну виборчу реформу уважають як переходову і готові є згодити ся на неї під умовою отсих змін в компромісовім проєкті: 33’1/3% українських членів галицького Сойму; усунення пропорціональности виборчої системи і плюрального виборчого права; усунення курії середної земської власности; признання з великої власности такого числа мандатів, яке нам належить ся на під-

667

ставі податкової сили; трьох членів Виділу краєвого на 8.; признання нашій національній курії в Соймі права veta, як також усунення справи повітових рад і двірських обшарів — з предложення виборчої реформи... Сю постанову передала наша президія намісникови до відома і узгляднення при укладанню проєкту виборчої реформи. Опісля вернув я до Відня і там в парляменті через другий тиждень тягнулась наша обструкція при помочи всіляких формальних внесків, та наслідом сеї обструкції — справа соймової виборчої реформи стала актуальним питаннєм в австрійській політиці. Кождий говорив і інформував ся при всякій нагоді про виборчу реформу до галицького Сойму та й вся преса містила на сю тему всякі вісти і політичні догади, а цісар казав собі предкладати звіти про стан сеї справи. З кінцем місяця жовтня 1913. р. приїхав до Відня намісник Коритовскі і привіз свій проєкт компромісовий, що іще погіршував попередний проєкт Бобжиньского, і тому ми відкинули сей проєкт та по довших конференціях заявила президія Українського Соймового Клюбу (я, Петрушевич і Лагодинський) президентови міністрів графови Штіркови останнє слово, що границею нашої уступчивости є постанови попередно заключеного компромісу в справі соймової виборчої реформи... Президент міністрів приняв нашу заяву до відома і прирік нам, що правительство серіозно займе ся справою. З сього приводу на третий тиждень переставлено в Палаті послів дебату про адміністраційну комісію в Чехії{В Чехах наступило було розвязаннє Сойму, резиґнація маршалка краєвого, уступленнє виділу краєвого і установлєннє Краєвої адміністраційної комісії, значить знесєннє краєвої автономії. Отсі відносини в Чехах вказували на те, начеб в Австрії заносилось на перебудову монархії на державу народів (національностей).}, щоби в сім тижні могли пересправляти Поляки з Українцями.

668

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"