В дні 5. грудня 1913. р. наступило отвореннє галицького Сойму та по промовах маршалка краєвого графа Адама Ґолуховского і намісника Коритовского{Намісник Коритовскі поставив ся у своїй промові на котурни проповідника ідеї Іпатія Потія та накликав оба народи до згоди. Сю думку піддала йому його жінка,— як він мені признав ся.}, правительство внесло предложеннє виборчої реформи і Сойм вибрав комісію для виборчої реформи, до котрої з нашої сторони увійшли: Цегельський, Король, я, Макух і Петрушевич. Та ми думали, що вже сим разом докінчимо діло соймової виборчої реформи. Але справа не пішла легко...
По двох днях нарад комісії розпочали польські противники виборчої реформи перепинювати хід праці в комісії, довгими промовами і новими внесеннями, так що до дня 8. грудня 1913. р. не мож було дійти до згідного устійнення головних постанов реформи виборчої. Тоді я заапелював до польських партій більшости, щоби не проволікали справи. Голова комісії п. Лєо успокоював нас, що негайно залагодить ся справу, але про те ані 8-го ані 9-го грудня 1913. р. не подали ся польські обшарники...
|
