86. Голосна демонстрація в Палаті послів у Відні.

Таке поступованнє польської сторони та бездільність правительства викликали оправдане обуреннє між нашими послами. Вечером 9. грудня 1913. р. виїхали наші посли парляментарні зі Львова до Відня, бо в дні 10. грудня с. р. мала відбутись в Палаті послів дебата і голосуваннє в справі особисто-доходового податку. Перед засіданнєм Палати послів зібрались оба наші Клюби та під вражіннєм подій у Львові вирішили уладити в парляменті голосну обструкцію з інструментами, щоби тим способом примусити Парлямент і правительство до зломання польського опору супроти виборчої реформи. Більшість наших послів парляментарних не далась здержати ніяким голосом розваги, бо переважила думка, що як в Соймі помогла нам голосна обструкція, то й в парляменті вона зробить величезне вражіннє...

Розпочалось засіданнє Палати послів та п. Петрушевич поставив формальне внесенне, щоби відложити дебату в справі особисто-доходового податку до порозуміння з посольськими клюбами. Президент міністрів граф Штірк зголосився до голосу і заявив ся проти відкладання справи, бо до сього нема ніякої узасадненої причини. Палата послів відкинула внесенне п. Петрушевича і зараз розпочалась голосна демонстрація всіх українських послів: трубами, свистами, криком і биттєм пультами... Але вона не викликала незвичайного вражіння, бо й музика губилась у великій салі парляменту і ні президент Палати послів д-р Сільвестер ні посли з инших клюбів не рушились, а вижидали: що далі буде та наче питались: що ви хочете від нас?... Минає година, наші інструменти ослабають, а до нас ніхто не звертаєсь. Аж по годині запросив мене президент Палати д-р Сільвестер до себе на трибуну і запитав ся зовсім спокійно: но щож? доки се буде?... Тоді я відповів йому, що треба перервати засіданнє, щоб ми порозуміли ся. Президент Палати якось згодив ся на те і перервав засіданнє,— мене

опустили смертельні поти і гамір нашої обструкції спинив ся...

А тепер треба було світити очима на конвенті сеніорів та виправдувати нашу демострацію супроти парляменту і вислухувати резону п. Крамаржа, що поставив був внесеннє на зломаннє української обструкції приняттєм „еn bloc“ всіх фінансових

о. Володимир Ганицький

предложень. Та аж сей загонистий крок п. Крамарки а вивів нас з прикрої ситуації, бо зараз проти нього виступили чеські аґрарії і польські людовці та соціяльні демократи, а п. Діяманд закричав: Воліємо абсолютизм цісаря як п. Крамаржа! Відтак президент міністрів граф Штірк стямив ся, що нетактовно виступив був в Палаті, і німецькі посли згодили ся на те,— щоби для удержання поваги парляменту відбути перерване засіданнє і то-

гож іще дня ухвалити ціле предложеннє про особисто-доходовий податок, але за те відрочити дальші наради Палати послів до 18. грудня 1913. p., щоби дати знова час до польсько-українських переговорів...{Другого дня написала „Arbeiter Zeitung“, що більше злобного і самовільного насилування парляменту як те, якого сьогодня допустили ся Українці,— годі й подумати... Инша преса німецька виправдувала нас тактичними мотивами.}. Ось так вийшли ми зпід того експерименту...