Смотрите также разделы:
В сім часі минало сто років (10. марта 1914. р.) від важної для нас історичної хвилі, коли присуд смерти висів над нашим народом,— та як Сто літ тому назад уродив ся геній нашої нації, котрому дана була висша сила, щоб той вирок смерти відперти,— оживляючи живих у вірі, та покликуючи ненароджених до нового життя! Частина заповіту Шевченкового була тоді вже сповнилась: ми вже були встали і почали рвати кайдани!...
В імя тріюмфу відродження української нації — постановила була галицька Україна віддати поклін тому, що покликав нас до життя! Львівський краєвий комітет для святкування столітних роковин уродження Тараса Шевченка в цілій Галичині — уконституовав ся був під проводом голови „Просвіти“: радника Івана Кивелюка.
А офіціяльна Росія саме тоді продовжувала традицію Первого, що розпинав Україну і Второї, що доконала вдову сиротину. Міністер внутрішних справ Маклаков видав циркуляр з забороною публичних обходів ювилею Шевченка. Проти того акту самоволі і безправства заложив я іменем нашої репрезентації, в дні 24. лютого 1914. p., в галицькім Соймі: прилюдний і рішучий протест. Та в російській Думі були внесені інтерпеляції про заборону Шевченкового свята. В сій дебаті доказував трудовик Дзюбинський, що український рух є природним висловом національної свідомости українського народу, а кадет Мілюков сказав, що як Австрія засновує український університет у Львові, щоби притягнути Українців, то Росія може створити у себе атракцію, креуючи український університет в Київі...
