97. Закінченнє діяльности Сойму галицького.

Тим часом галицький Сойм упоравшись з виборчою реформою — поспішно докінчував свою діяльність. На склоні свого віку мав давний Сойм краєвий залагодити свої занедбання, як замкнення рахунків за роки 1911 і 1912, як також ухвалення краєвих буджетів за pp. 1913 і 1914. Наша соймова репрезентація піднесла справи: еміґраційних надужить; потреби обильнійшої акції ратункової для санації економічної крізи і будови зелізних доріг, та українського шкільництва, зокрема удержавнення приватних українських ґімназій...

В зелізничій дебаті соймовій промовляв зовсім предметово п. З алозецький, домагаючись будови зелізних доріг у Східній Галичині. Але про те дійшло було в Соймі до бурливих сцен, які викликав польський дикий ксьондз Оконь — викрикуючи, що Українці мають будувати собі дороги за українські гроші. Посол Трильовський домагав ся усунення дикої сплавачки на Гуцульщині...

Опісля, з кінцем місяця лютого 1914. p., наступила була кріза в галицькім Соймі з того приводу, що польська більшість зачала була перепинювати на давний лад засновуваннє державних середних шкіл з українською мовою викладовою. Рада шкільна краєва предложила була тоді: удержавнити українські приватні ґімназії в Яворові, Рогатині і Чорткові, як також перемінити на самостійні ґімназії: українські філії ґімназій у Львові і Перемишлі. Далі мали наступити: удержавнення української ґімназії в Городенці; переміна бережанських і стрийських паралєльок ґімназійних на українські, та заснуваннє української реальної школи у Львові.

Та соймову крізу в шкільній комісії залагоджено при помочи інтервенції правительства, і в дні 1. марта 1914. р. прийшла на чергу нарад Сойму: буджетова дебата. Отся дебата була пращаннєм з давним шляхоцько-польським Соймом. Іменем нашої соймової

репрезентації сказав я між иншим ось яку прощу політичну:

„Стоїмо на склоні давного Сойму, що більше як пів століття господарив в краю, і тепер відбуваємо розрахунок політичної совісти. Вислід краєвої фінансової політики є такий, що протягом того часу вона не піднесла рільництва і не витворила промислу, але проте витягала що тільки могла і поставила наш край перед маревом руїни економічної. Нашої репрезентації не допускала польська більшість до управи, а сама правила всім без нас та проти нас!

„Коли будемо допущені до співуправи краю, тоді приймемо на себе спільну відповідальність, але завданнєм нового Сойму буде рівномірне узглядненнє інтересів обох народів.

„Провідною думкою верховодів в тім Соймі було створити тут польський край, а нашим кличем була автономія народів і свобода обох народів, та ви скривили автономічні змагання і ціли правдивої автономії. До сього прийшло упослідженнє нашого народу на поли шкільництва, недостаточна акція для піднесення сільського населення, спинюваннє зарібкової еміґрації і політиканство урядництва...

„Наша культура не може бути залежна від польського дозволу. Нарід польський мусить вже раз зречи ся і зложити курателю над українським народом! Ми бажаємо свобідного життя нашого народу на його споконвічній землі та обстоюємо конечність автономії національної на нашій области. Се є услівє до рівноправного і рівнорядного розвою нашого народу супроти польського народу!

„На сім шляху являєсь соймова реформа виборча вузлом, що вяже минувшість з будучністю. По її заповіту має незабаром умерти сей старий Сойм — польський, що не мало нагрішив ся супроти українського народу, а його місце має обняти новий Сойм двох народів: українського і польського!...“